Классный час т г шевченко. Классный час "тарас григорьевич шевченко - народный поэт и художник". Изображения в филателии

ГОДИНА СПІЛКУВАННЯ

«ЖИВЕ ПІД СОНЦЕМ ЛЮБОВІ ШЕВЧЕНКОВА ВЕСНА»

Для учнів основної школи

Мета: розкрити велич і безсмертя українського поета, світового генія, неперевершеного майстра слова Т.Г.Шевченка.

Наочне оформлення: портрет Т.Г.Шевченка, виставка книжок, репродукцій художніх творів, збірники творів.

Музичне оформлення: запис пісні „Реве та стогне Дніпро широкий”.

Обладнання: мультимедійна презентація, музичний центр, книжковий стелаж, свічки.

Хід години спілкування

Епіграф

Який потрібно мати

В душі безсмертний цвіт,

Щоб хвилювати людство

І через сотні літ.

Яким зарядом треба

Наснажити слова,

Щоб пісня і сьогодні

Звучала, як нова …

О. Підсуха

На слайді демонструється акровірш

Т и мусиш нам співця назвати,

А дже умів лиш він один

Р абів німих так захищати.

А хто так оспівав, як він,

С адок вишневий коло хати? (Дмитро Білоус)

Вчитель: Живе під сонцем любові Шевченкова весна…, саме так поетично звучить тема нашого уроку.

Тарас прийшов на світ, коли ще скутий кригою сивів у берегах Дніпро. Березень благословив першу сльозу немовляти, що, мов із серця, упала Славутичу на груди й розтопила кригу. Саме в ці прекрасні березневі дні все людство вшановує великого Кобзаря. Протягом недовгих літ життя Т.Шевченко зорав свою ниву і засіяв її словом добра, любові, правди та волі. Тож давайте і ми сьогодні кинемо чисті зерна великої вдячності на Шевченкову ниву.

До портрета Шевченка підходить учень і учениця. У руках – запалені свічки

Свічку поставлю, свічку поставлю,

Мов перед образом, перед тобою.

І хоч у мріях народ свій заставлю

Стати навколішки поряд зі мною.

Благословенна хай буде година

І тая хата, і село,

Що Україні принесло

З великих найбільшого сина.

Стою перед тобою, поете,

Маленька, як макове зерня,

Твій погляд пронизує душу,

Немовби колючеє терня.

Схилюся низько, Тарасе,

І клятву тобі я приношу,

За всіх і за вся нерозумних

У тебе прощення я прошу.

Вчитель. Погляньмо уважно на портрет благородного і мужнього Шевченка, захисника прав знедоленого народу. Подивляюся уважно. Погляд спрямований твердо вперед, хоч десь там, у глибині очей, і причаївся ледь помітний смуток. У погляді – віра у справедливість, якій віддав усе життя, віра у звільнення трудящих. У смуткові – уболівання за долю народу, Усе його життя – великий подвиг. Важким і тернистим був життєвий шлях
народного співця.

Звенигородщина – співучий куток України, в ньому. І саме тут 9 березня 1814 року

В похилій хаті, край села,

Над ставом чистим і прозорим

Життя хлопчику дала

Кріпачка – мати, вбита горем

– Радість і смуток, біль і нові оселі сповнювали груди. Син!… Яка радість!… Хай росте великий!… А виросте … і в голові смуток погасив радість: панові ще один кріпак, ще один підневільний страждалець.

– Діти, яке значення слова „кріпак”? (Це людина, закріплена за паном, яка працює на нього. Пан міг кріпака продати, купити, виміняти, як річ).

За народним повір’ям коли народжується дитина Господь благословляє її в білий світ своєю рукою. Покладе на голову – мудра буде, на руки – майстром на всі руки, на серце – доброю. І такою дитиною, якій поклав Господь руку на серце, голову та руки, був Т. Шевченко.

Йшли роки. Ріс хлопчик. Його босоноге дитинство проходило в селі Кирилівка. Хлопчик зростав допитливим. Не тримався хати, а все блукав десь за вигоном (за що його прозвали малим приблудою), все що було довкола нього, цікавили Тараса. Він завжди ходив замисленим – щось роздумував.

Прийшов час, і ось Тарасик уже школяр. Та недовго тривало Тарасова мука – наука. Несподіване горе випало на долю маленького хлопчика.

Учні читають вірш Грицька Бойка

1-ий учень:

У старій хатині

Кріпака колись,

В тихий день весінній

Хлопчик народивсь.

2-ий учень:

У тяжкій неволі

Ріс малий Тарас.

Він не вчився в школі,

Він ягнята пас.

3-ій учень:

Умерли мама й тато...

Сирота – в дяка.

Тут була в хлоп’яти

Грамота гірка.

4-ий учень:

В пана – бусурмана

В Петербурзі – дім.

Кріпаком у пана

Був Тарас у нім.

5-ий учень:

Хоче малювати

Прагне він до знань,

Та за це багато

Зазнає знущань.

За ясну свободу,

Світло майбуття –

Він віддав народу,

Все своє життя!

Вчитель. Тарас виріс обдарованою дитиною. Доля його нагородила талантами.

Кобзар ще змалку купався у тих віршах невідомих поетів, що звуть їх народними піснями. Ще змалку полинув Тарас у вир пісні, яка стала пізніше життєдайною силою для власних творів. Так народжувався перший талант – талант поета.

В тому кутку України, де село Кирилівка, завжди було багато між людьми малярів. Мабуть через те, що край тихий хоч малюй: в садах та зорях...

Малював, бувши малим, і Шевченко: хати, церкви, дерева. Малював, наймитуючи в дяка, терпів знущання бо жага до малярства була сильнішою за всі кривди. Там, у рідній стороні, народжувався другий талант – талант художника.

Був Шевченко Кобзарем-співцем дум народних. У них – краса українських степів і рев Дніпра могутній, туга за рідним краєм і розмова з одинокою зорею що світить у душу. Із народного напившись джерела, зберігши у серці своєму найрідніші образи, помандрував Тарас у широкі світи. А поруч нього йшли дві посестри-Муза і Доля.

…Слава не забарилась. Український народ пишається своїм пророком і генієм, співцем волі і провісником нового життя. Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті – невмирущу славу й усе розквітаючу радість.

Травень квіти зібрав зі всієї Вкраїни і сльозою скропив, і вірою повив та встелив путь з Петербурга до його вічного й тихого дому – на Чернечу гору, що стала Тарасовою горою. Тут часто можна почути українських народних співців і музикантів, які співають і грають на кобзі (бандурі). Це кобзарі.

Вчитель. Діти, чому Шевченка називають Кобзарем?

Учні. Колись у сиву давнину, ходили по Україні старі люди (часто вони були сліпі), співали про тяжке життя, про героїчні подвиги козаків. Співаючи, вони грали на старовинному інструменті – кобзі. Назва інструменту і дала назву – кобзарі.

Вчитель. Шевченко не грав на кобзі, не співав пісень по дорогах України, але коли читаєш його твори, то ніби чуєш ніжну, сумну пісню про тяжке життя народу.

Свою першу збірку творів (1840 р.) поет назвав „Кобзар”. Входило до неї тоді 8 поезій.

Учні зачитують вірші із збірки„Кобзар” Т.Г.Шевченка

Вчитель: Зверніть увагу на збірки „Кобзар”, видані в різні роки. Не один вірш із цієї збірки знайшов дорогу до вашого серця. Його поетичне слово любить і ненавидить, плаче і сміється, радіє і сумує.

Читання учнями творів Т.Г.Шевченка „Зоре моя вечірняя”, „Зацвіла в долині червона калина”, „Тече вода з-під явора”.

Вчитель. Багато віршів Тараса Шевченка покладено на музику. Які ви знаєте пісні на вірші Т.Г.Шевченка?

Слухання запису пісні „Реве та стогне Дніпро широкий”.

Вчитель. Тарас Григорович Шевченко був не тільки поетом, він був ще й і талановитим художником. Його роботи різноманітні за жанрами: автопортрети, портрети, пейзажі.

Розгляд та коментар репродукції Шевченка „Автопортрет”(1840).

Вчитель. Запитання вчителя до учнів.

• Хто впізнав людину, яка дивиться на нас із глибини часу? (Т.Г. Шевченко)
• Що означає слово „автопортрет”? (Автопортре́т – портрет художника, виконаний ним самим )
• Яким ви бачите поета? (Молодим, добрим, розумним)
• Що виражають очі? (Печаль, біль)
• Високе чоло свідчить про глибокий розум.
• Про що думає поет?

Декламування вірша «Думи мої, думи мої …»

Думи мої, думи мої,

Лихо мені з вами!

Нащо стали на папері

Сумними рядками...

„Я так її люблю, я так її люблю

Мою Україну убогу...” .

Вчитель. Україні він віддав своє життя і мріяв бачити її і народ український вільними. Пам’ять про поета вічна.

До своїх нащадків, до нас з вами поет звертався словами:

„І мене в сім’ї великій,

В сім’ї вольній, новій

Незабудьте пом’янути

Незлим тихим словом”.

Пам’ятає народ свого Кобзаря, вшановує його пам’ять: іменем Шевченка названо вулиці, театри. Національний університет носить його ім"я. На майданах міст і сіл споруджено пам’ятники поету.

Отже, живе під сонцем любові Шевченкова весна … вона прийшла на землю, яку сходив Тарас малими, босими ногами й засівав словом.

Діти зачитують присягу:

Уклін тобі, Тарасе,

Великий наш пророче,

Для тебе вірно б’ється,

Те серденько дитяче.

За тебе вічно б’ється

За твої заповіти,

Чого батьки не зможуть,

Те зробим ми, їх діти.

Звучить лірична мелодія

Разработка внеклассного мероприятия, посвященное 200-летию со дня рождения Т.Г.Шевченко.

«Скорбела душа Кобзаря».

Цели: -познакомить учащихся с жизнью и творчеством Т.Шевченко;

Пробудить в детях интерес к творчеству поэта;

Воспитывать в детях толерантность и чувство родства со славянскими народами.

Оборудование: компьютер, медиа проектор (для показа презентации о Т.Шевченко), книги поэта, картины Шевченко.

Участники: учащиеся 8-11 классов.

Ход мероприятия:

1. Оргмомент
2. Вступительное слово:

Что вы знаете об Украине?

А кто из вас знает, кто такой Т.Г.Шевченко?

Чтение стихотворения Шевченко «Завещание».

Эпиграфом нашего мероприятия будут строки Н.Некрасова, посвященные Шевченко:

«…он все изведал: тюрьму петербургскую, справки, доносы, жандармов любезности, всё-и раздольную степь оренбургскую…»

Посмотрите внимательно на портрет, и скажите каким, на ваш взгляд, человеком был Тарас Григорьевич (презентация)

Знакомство с биографией поэта (просмотр презентации и сообщение учителя литературы)

Шевченко родился 9 марта 1814 г. в селе Моринцы, Звенигородского уезда, Киевской губернии. Родители: Григорий Иванович и Катерина Якимовна- были крепостными крестьянами у помещика Энгельгарта. В 1822 году Шевченко отдают в науку в село Кирилловку. Там его определяют в церковь служкой. Батюшка, увидев желание Тараса учиться, по ночам обучает его грамоте и арифметики. В 1823 г умирает мать, а 1825 г – отец. Тарас Григорьевич остается круглым сиротой, батюшка из Кирилловки оставляет его при церкви. За время обучения и жизни в церкви у него проявляется талант к рисованию, первыми его учителями были монахи-иконописцы. В 12 лет Шевченко вернулся в родное село. Батюшка, который переживал и помогал ему, умер, а новый-выгнал его, сказав ему, что он лишний рот. В 15 лет Тарас был зачислен в дворовую челядь. Сначала был поваренком, затем комнатным слугой. По ночам или в свободную минутку он рисовал. Помещик, заметив талант Шевченко, отдает его на обучение к мастеру живописи Ширлеву. У мастера он обучался 4 года. Когда умирает помещик, Тараса отправляют на службу к тестю Энгельгарта на Смоленщину. Шевченко очень понравился тестю старого помещика, он делает Шевченко комнатным художником. Шевченко оттачивает мастерство художника, перерисовывая картины известных художников. Затем Тарас по приказу нового барина был отдан на обучение в Новгород к Иоганну-Батисту Лампе-младшему. Стажируется Шевченко в Петербурге, расписывая стены театров. Там его замечает И. Сошенко, а тот знакомит его с К. Брюлловым и В. Жуковским. В 1838 г Брюллов и Жуковский выкупили Шевченко, освободив его от крепостничества. К. Брюллов берет его под опеку и Шевченко становится его лучшим учеником (просмотр картин Т.Шевченко).

Какова тематика его картин? Как вы думаете, почему его выбор пал на изображение простых людей? А что его привлекало в природе? Почему?

Но параллельно с живописью он начинает писать стихи. По собственному признанию Шевченко, талант в нем пробудился светлой ночью 1837 г. Первое его стихотворение было посвящено женской доле и называлось «Порченая» (чтение данного стихотворения и его обсуждение). В 1840 г выходит первая книга стихов Шевченко, которая называлась «Кобзарь». Данное название закрепилось и за Шевченко и стало его вторым именем.

Шевченко был и Оренбургском крае с 1847 по 1857 год. В нашем краю он отбывал ссылку за оскорбление матери Александра Второго. Шевченко написал о ней небольшое стихотворение, которое вызвало настоящий переполох при дворе:

«А царица-что опенок, несчастный и убогий:

И сухая, и длинные ноги,

И бедняга непрестанно трясет головою.

Вот она –богиня эта?!

Горе мне с тобою!

Я тебя, такую куклу, не видав ни разу,

И поверил тупорылым твоим виршемазам!»

По прибытии в Оренбург его встретили украинцы, выпросив у губернатора Обручева разрешение о поселении Шевченко у них до определения его дальнейшей судьбы. 10 дней он пробыл у земляков, затем, одев Шевченко в военную форму, этапировали в Орск. В Орске он узнал, что такое настоящая муштра. А еще Шевченко угнетало то, что ему запретили писать и рисовать. Но он нашел выход: он вырезал из бумаги кружочки, скреплял их между собой, писал стихи, или рисовал и прятал в голенище солдатских сапог. Такие книжки Кобзаря получили название халявные («халява»-голенище). В 1848 г Шевченко отправляют в крепость, расположенную в устье Сыр-Дарьи. Бутаков- начальник крепости пишет Обручеву письмо, в котором просит у губернатора разрешение включить Шевченко в члены экспедиции на Аральское море в качестве казенного рисовальщика. Получив разрешение, Бутаков забирает под свое покровительство Шевченко. После экспедиции Шевченко живет в Оренбурге у Бутакова. Сохранился дом, в котором жил Шевченко, в настоящее время там находится музей поэта. Расположен этот дом на улице 8 марта 33. Шевченко дружил с людьми разных национальностей. Его интересовала жизнь и легенды татар, башкир, киргиз. В Оренбурге он написал такие произведения о быте киргиз как: «Близнецы», «Художник», «Княгиня» и др.

В июне 1857 г из Петербурга пришел документ о его освобождении, но Шевченко запретили посещать и жить в столицах. Год тянулась борьба за разрешение Шевченко жить в столицах. Друзья отстояли право Шевченко, и в 1858 г он побывал в Москве и Петербурге. В Петербурге он знакомится с негритянским актером Айром Олдриджем, пишет его портрет. Также часто вспоминал встречу с С.Т. Аксаковым. Осенью он принимает решение переехать в Украину, поселиться и умереть на родине. Шевченко пишет письмо и просит разрешение купить участок для строительства дома. Получив разрешение, он сам разрабатывает проект дома. Но его мечтам не суждено было сбыться. В начале зимы состояние его здоровья ухудшается (в ноябре он заболел водянкой). 25 февраля 1861 г Т. Шевченко умирает, 28- его похоронили на Смоленском кладбище Петербурга, а 10 июня его тело было перезахоронено на Черничной горе недалеко от его деревни.

Эстафета «Эрудит» по биографии Шевченко (цель: проверить внимательность и память учащихся по полученной информации).

Учащиеся делятся на 2 команды.

Вопросы командам задаются по очереди, если команда не отвечает, то вопрос переходит другой команде. За правильный ответ команда получает один балл. Баллы фиксируются на доске.

1. Представителем, какого народа был Т. Шевченко?
2. Где и когда родился поэт?
3. К какому сословию принадлежали родители поэта?
4. Чем еще увлекался Шевченко помимо написания стихов?
5. Назовите людей, которые выкупили Шевченко из крепостничества?
6. Кому было посвящено стихотворение, за которое поэт попал в ссылку?
7. Где отбывал ссылку Шевченко?
8. Назовите годы ссылки поэта?
9. Жизнью, каких народов интересовался поэт, находясь в Оренбурге?
10. Назовите произведения, которые были написаны за время ссылки?
11. Чем запретили заниматься Шевченко во время ссылки?
12. Как назывались его тайные книжки?
13. Как называлась первая книга стихов поэта, название которой закрепилось за поэтом и стало его вторым именем?
14. С каким писателем (нашим земляком) познакомился Шевченко после ссылки?
15. В каком году умер поэт?
16. На каком кладбище Петербурга был похоронен Шевченко?
17. А где в настоящее время покоится тело поэта?
18. Назовите улицу Оренбурга, на которой находится музей Шевченко?

Конкурс чтецов.

Приглашаются по одному участнику из команд.

Стихи читаются без подготовки («В каземате», «В неволе я один скучаю»)

Подведение итогов.

А закончить наше мероприятие я хочу стихотворением «Молитва». Я прошу лишь вслушаться в строки стихотворения и пропустить его через сердце. О чем просит человек Бога, на долю которого выпало столько испытаний? А чем просили бы вы, оказавшись на месте Шевченко? Вслух можете не говорить. Это ваше личное дело.

Итог занятия: что вам запомнилось больше всего из жизни Шевченко?

Какова тематика его стихов?

Если вас заинтересовала жизнь Т. Шевченко, то его жизнь описана в трудах исследователей М. С. Клипиницера, Л.Н. Большакова. А если вас заинтересовало его творчество, то идите в библиотеку и берите сборник его стихов и наслаждайтесь его творчеством!

Легло костьми

Ученик. Тарас Григорьевич Шевченко - непримиримый борец против любого притеснения человека человеком, поэт-гуманист, глубоко народный поэт. Писать стихотворения начал еще до освобождения из крепостничества, потому что до 24-х годов был крепостным. В 1840 г. вышел первый поэтический сборник Тараса Шевченко «Кобзарь». Самим названием автор пытался показать, что он выступает певцом народа, его стремлений, надежд, мечтаний о лучшей судьбе. «Кобзарь» в 1840 г. проникнут стихийным протестом против той несправедливости, которая существовала в Украине. С большой любви поэта к Украине, к своему народу выросла правдивая, неповторимая поэзия «Кобзаря»

Блуждают люди; повысыхали
А материнских горячих слез!

В символическом образе Прометея показал несокрушимость народов царской России, а в образе орла-хищника - царизм, который людей «карает» и пьет кровь трудовиков.

Ученик. Беспощадную критику русского «темного царства» дал Шевченко в поэме «Кавказ» (в 1845 г.), где изобразил борьбу, которую вела Россия в 1843-1859 гг. с черкесами. Эта борьба со свободолюбивыми жителями Кавказа была долгой, затяжной и с огромными обоюдными жертвами. Автор показывает огромные страдания, трагедию народа, трагедию войска, посланного царизмом завоевывать Кавказ:

Это, тот Первый
С детьми и внучками, утопить
Встречает…

Не умирает душа наша
Всех императоров бы хватило
Вдову - сиротину.
И детишек своих ведут.

Накралися!

Я так ее, я так люблю

Страницы: 1 2

Долго ли в том мире
Людей муштруемых немало
Мою Украину бедную

Встанет Украина и развеет тьму неволи

Т.Г. Шевченко видел и понял, как тяжело Украине, какую несправедливость причинил ей русский царизм и украинские господа: Ободранная, сиротой Над Днепром, Тяжело - трудно сироте. А никто не видит - Только враг, который смеется…

Беленькие дома, свалились
Ученик. Большое народное горе, нищету и народную несправедливость увидел Т. Шевченко, когда он после освобождения из крепостничества посетил Украину.

При ней душу погублю!

Сады зелени, сгнили

Благодатнівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Амвросіївський район

Донецька область

Розробка виховного заходу

Тарас Шевченко - художник

Підготувала Білик В. М.,

учитель української мови та літератури

Обладнання: картини Т. Г. Шевченка, автопортрет, предмети для інсценування, виставка збірок творів Т. Г. Шевченка.

Епіграфи:

Визнання художника – спрямувати світло

в глибину людського серця.

Р. Шуман

Художник – дзеркало, але дзеркало живе.

В. Короленко

Хід заходу

Ведучий 1. У перші березневі дні ми знову згадуємо ім’я великого генія словесності, талановитого художника Тараса Григоровича Шевченка. Талант приходить у світ, щоб допомагати людям у пізнанні дійсності. І Тарас Григорович Шевченко допомагав вогненним словом, яскравими фарбами, рішучими вчинками. (Слайд №1)

1 – й у ч е н ь

Він був борцем,

Борцем живе між нами

І вічно житиме, крокуючи піснями

Через кордони і крізь даль віків.

2 – й у ч е н ь

Гомоніла твоя кобза, батьку,

Гучною струною,

В кожнім серці одбивалась

Чистою луною.

1 – й у ч е н ь

Який потрібно мати

В душі безсмертний цвіт,

Щоб хвилювати людство

І через сотню літ.

2 – й у ч е н ь

Хай же промінь твоїх думок

Поміж нами сяє, -

«Огню іскра великого»

Повік не згасає!

Ведучий 2. Датський критик Георг Браденс говорив, що «треба володіти мужністю, щоб мати талант». Своє життя Шевченко віддав сміливій боротьбі проти існуючого безправного кріпацького життя своїх земляків, проти несправедливої долі України, яку бажав бачити вільною, квітучою.

Ведучий 1. Творчість великих художників, а до таких і належить Тарас Григорович, - це завжди прекрасний сад з квітами й реп’яхами, а не красивий парк із утрамбованими доріжками. (Слайд №2): «Визнання художника – спрямувати світло в глибину людського серця»; «Художник – дзеркало, але дзеркало живе».) Важко сходив Тарас Григорович до вершин малювання.

(Сценка про Тараса)

П’єса В. Долини «Мені тринадцятий минало»

Дійові особи: Дяк, Тарас.

Подвір’я біля хати дяка. Посередині лежить стара колода. На передньому плані, ліворуч, густий очерет, що створює затишний куточок. Із-за хати видніється старий похилений тин, за яким розкинулося в зелені садків село. Линуть ранкові звуки півнячого співу та овечої отари, яку женуть на пасовисько. На сцені нікого немає. Раптом з хати почувся голос дяка:

Тарасе! Чуєш, Тарасе!..

Пауза. З дверей виходить в одній сорочці, з хрестом на шиї заспаний дяк.

Дяк (оглядаючись). Тарасе! Гей, де ти? Щез, нечестивець окаянний. (Бере кухлик і хоче набрати з діжки води.) Нема… Тарасе! (Витягує з-під стріхи різку.) Давно тебе потчевал… (Береться за живіт.) Утроба, аки геєна огненна.

Заходить, несучи в цеберках воду, Тарас. Він босий, в полотняній сорочці, куценьких штанях.

Дяк. З’явився, приблуда… Та скоріше! Повзеш, яко червь тлєтворная!

Тарас. (ставлячи цеберки біля хати). Черв’яку легше, пане дяче…

Дяк. Переробився, бач… Розглагольствуєш! Бери-но кухлик та окропи швидше! Ху, голова, розривається… (Підставляє голову.)

Тарас (зливаючи дякові). Не пили б уже…

Дяк (сердито). Не твоє діло! Рушник подай!..

Тарас виносить з хати рушник. Дяк хоче перев’язати голову.

Дяк. Поможи, не бачиш?..

Тарас зав’язує рушник.

Дяк. Ху!.. (П’є воду.) Те, що вчора тобі загадував, - зробив?

Тарас. Псалтир склеїв, Часослов зшив, а букви намалювати не встиг.

Дяк. Я так і знав!.. Сновідєніям предавался, окаянний!

Тарас. Ні, пане дяче, я після покійника сьогодні ще й не дрімав…

Дяк. А що ж содєях?

Тарас. Замітав, пензлі мив перед малюванням…

Дяк. Малюванням, малюванням… Он через два дні діти в школу вже прийдуть, а у мене Святе Писаніє не готове. Ану внеси книги, подивимося… (Тарас вносить старі книжки.) Азбуку покажи.

Тарас (струшуючи книжку). З Псалтиря порохня вже сиплеться, пане дяче…

Дяк. Ай! Беззаконіє твориться з святими книжками.

Тарас. Миші поглумилися!

Дяк. О горе суще!

Тарас. Їсти ж катма в хаті, от вони й накинулися на книжки.

Дяк. Що ти речеш! Хоч би Бога убоявся. Миші, миші… Ти де був?я тебе кормлю, пріємлю труд ютіть, а ти так служиш благодєтелю?

Тарас. Та хіба ж я не стараюся?

Дяк. Мало!.. Ану дай азбуку. (Тарас дає аз буку.) О, бачиш? Шість буки погризені, а ти й не уздрів!

Тарас. Ви обіцяли, що сьогодні будемо малювати…

Дяк. Принеси етюдник!

Тарас. (зрадівши). Почнемо? От добре… (Побіг у хату, вносить етюдника з фарбами.)

Дяк (бере азбуку). От зараз сідай і намалюй усі букви Господніє.

Тарас. А мої малюнки подивитесь, пане дяче?

Дяк. Та й надоїв ти мені з своїми малюнками! Роби, що загадую!..

Тарас з сумом сідає за колоду, розкриває етюдник. Дяк змочує голову.

Тарас. Обіцяли ж на сьогодні… Я давно чекаю…

Дяк. Та помовч уже!.. Буков не зробив, а малювативчи його!.. Ледар!.. Вижену – будеш старцювати тоді…

Тарас. Не лякайте – гірше не буде…

Дяк. Беззаконник! Ач!.. Ти знаєш, хто ти єсі?

Тарас. Хлопець собі…

Дяк. Приблуда! Від родителів утік!

Тарас. Від мачухи… Ви теж від родичів поїхали…

Дяк. Не смій так зі мною глаголіть!.. Я учитель твій!

Тарас. Якби ж то вчили… А то лаєтесь та п’єте…

Дяк (сердито). Ти ще й дерзиш? (Підходить і б’є Тараса різкою.) Ось тобі… Оце тобі «субота»! Щоб знав, як свого пана шанувати!

Тарас, скрутившись калачиком, схлипує.

Дяк. Нечестивець! Ледащо!.. Зараз же зроби мені букви, а не то… (Пішов у хату.)

Тарас сідає за етюдник, готує фарби. Дяк повертається з хати з кількома аркушами паперу, уже без рушника на голові.

Дяк. На, ось тобі… Я – не такий… Я – душу всім. Якщо якийсь зіпсуєш, то інший бери. Піду паству навіщу. Нагадаю прихожанам, щоб дітей готували до школи. (Іде.) Поки я по вернуся, щоб усе поробив. Я – недовго… Ох, житіє наше! (Виходить.)

Ведучий 2. На сьогодні налічується 835 творів Шевченка-художника: живописця, рисувальника, гравера. Картини митця беззаперечно доводять, що й у надзвичайно тяжкі роки кріпацтва, заслання, незважаючи на заборони, він не припиняв працювати як художник, а в окремих жанрових композиціях досяг такого високого рівня, якого ще не знало тогочасне російське й українське образотворче мистецтво.

Ведучий 1. В образотворчій спадщині Шевченка велике місце посідає портрет. У центрі малюнків – людина, її духовний світ, характер. Митця хвилює поєднання зовнішньої і внутрішньої краси людини.

Ведучий 2. (Слайд №3) Ось перший автопортрет Тараса Григоровича Шевченка 1840 року. Шевченко тільки-но одужав після страшного тифу. І все ж, незважаючи на фізичну слабкість, молодого художника переповнює почуття довгожданої волі, яку Тарас нарешті одержав. Він ще не встиг звикнути до неї. Саме в той час Тарас пише братові Микиті, що й досі не може отямитися від того, як з брудного горища він, ніби на крилах, перелетів у чарівні зали Академії мистецтв. «Живу, учусь, нікому не кланяюсь і нікого не боюсь, велике щастя буть вольним чоловіком», - писав Тарас братові.

«Кріпацтво, смерть – це все таке буденне;

Писатиму я свято – свято в мене…»

А свято не вміщається в овал!

Ведучий 1. (слайд №4) Безперечно, найвідоміша нам Шевченкова картина – «Катерина» - єдина з картин, що збереглася з часів академічного періоду. Вона створена на тему однойменної поеми. Полотно придбав багатий поміщик Тарнавський, пізніше – його нащадки, а зараз вона зберігається в Чернігівському історичному музеї.

Ведучий 2. (Слайд №5) Під розлогим кленом стоїть дівчина-селянка у святковому вбранні. Праву руку вона простягла циганці. Лівою тримає щось загорнуте у фартух. Зосереджене обличчя дівчини звернене у бік глядача: видно, що вона дуже уважно і з острахом вслухається у слова ворожки. Постать же циганки подано лише до половини, вона стоїть за якоюсь кам’яною стіною, можливо, огорожею панського саду.

Ведучий 1. (слайд №6,7) Але не лише портрети малював художник, а й пейзажі. Їх Шевченко не компонував, а змальовував краєвиди, які бачив перед собою. Саме тому в його робочих альбомах ми знайдемо багато начерків гілок, бур’янів, хат, церков, дерево.

За тематикою пейзажні малюнки Шевченка 1843 – 1847-х рр. можна поділити на дві групи: малюнки, на яких зображено сільські краєвиди, і пейзажі, на яких відтворені історичні та архітектурні пам’ятки. Малюнки здебільшого розповідають нам про убоге життя Шевченкової родини і всього покріпаченого українського села («Удовина хата», «Селянське подвір’я», «На околиці», «Хата біля річки», «Хата над ставком»).

Ведучий 2. (Слайд №8) Життя Шевченка в образотворчому мистецтві не було марним. Звання академіка гравюри, яке Т. Г. Шевченку було присвоєно у вересні 1860 року, засвідчувало його велику роль у розвитку українського мистецтва.

Ведучий 1. Шевченко бачив і пережив за 47 років багато лиха, але помер із непохитною вірою у те, що:

Діла добрих оновляться,

Діла злих загинуть…

Учениця читає вірш А. Малишка «Знову йдеш по землі» (презентація додається)

А. Малишко

Знову йдеш по землі

Знову йдеш по землі од високої сивої кручі,

Тільки груди не палить ні гнів, ані сльози пекучі.

Одгриміло століття, за ніччю, за чорною млою,

Ожило твоє серце, повите людською хвалою.

Інші люди живуть, інші зорі палають, як в горні,

Ти розплющуєш очі, щоб бачити далі прозорні.

Інше поле колоситься, інші дороги і хати,

Простягаєш ти руки – народ свій великий обняти,

Той, що в давнім минулім конав кріпаком у неволі,

Той, що став як господар сьогодні на братньому полі.

Не заграви вночі, не списів гартуванка іржава –

Освіща йому путь пломениста Вкраїнська держава.

І земля урожаєм і жаром залізним повита,

(10+) І весняна дорога, що тьохка льодком з-під копита,

І степи Чорномор’я виводять синів своїх, дочок,

І схиливсь до поета посаджений зелен-дубочок.

Ти заглянь до артілі – поета зовуть таращанці, -

З Катериною підеш оглянути поле уранці.

Чи на зборах посидиш, де люди – не темная маса.

Українці, вперед, зустрічайте поета Тараса!

Хлібом-сіллю, суцвіттям, високими в небо гудками

Хай стає поміж нас і Вітчизни торкнеться руками.

І вона вже веде його з віку минулого, з ночі,

І розказує світові думи поета пророчі,

(14) На граніті, у Києві, ставить під небо безкрає,

Так, що бронзова постать блакиття небес підпирає.

Не в землі він лежить – над землею стоїть, як з граніту,

Так, що як не дивися – а видно його всьому світу!

Тематичний урок на тему:

«Тарас Шевченко – великий син свого народу»

Мета уроку:

Ø поглибити знання учнів про особистість Тараса Шевченка та його роль в історії;

Ø розкрити неосяжність його таланту;

Ø показати неповторність його творчої спадщини;

Ø розкрити образ митця як людинимогутньої волі та незламного духу;

Ø формувати громадянськість, почуття національної самосвідомості школярів, толерантність, власний погляд на окреслену проблему;

Ø виховувати любов до рідної землі й повагу до її історії;

Ø осмислити роль своєї національної спільності серед інших спільностей, місце національної культури серед інших культур.

Основні навички: після уроку учні зможуть:

F показати велич постаті Тараса Шевченка;

F оцінити його діяльність з позицій захисту інтересів українського народу;

F розвинути вміння аналізувати події і факти, співставляти їх, визначати їхні причини та наслідки;

F набути навичок участі у дискусії, визначенні та аргументуванні своєї позиції, аналізі історичної ситуації.

Обладнання до уроку:

§ портрет Т. Г. Шевченка, вишитий рушник, букет із колосся та калини;

§ «Кобзар» та виставка творів художньої літератури про життя і творчість Т. Шевченка.

§ Цитати його творів.

Епіграф до уроку:

Зростає покоління молоде,

Нові вогні горять на небокраї,

Та в далеч з наймолодшими іде

Пророк зорі, що землю всю осяє.

М. Рильський

Хід уроку

I. Організація класу.

II. Актуалізація опорних знань учнів

Уч и т е ль . Діти, скажіть, будь ласка, чи знають у ваших родинах вір­ші Т. Г. Шевченка?Які? Чи люблять їх? За що? Чи є у ваших оселях порт­рети Т. Г. Шевченка?

— А які вірші Тараса Григоровича ви пам’ятаєте?

III. Повідомлення теми, завдань уроку

Учитель. На цьому уроці, тема якого «Тарас Шевченко- великий син свого народу», ви поглибите свої знання про дитинство і життєвий шляхвеликого Кобзаря, неповторність його творчої спадщини , ознайоми­тесь зі збіркою поетичних творів «Кобзар», пригадаєте поезії, які вам найбільше подобаються. (Читає епіграф.)

— Як ви розумієте цей вислів? (Відповідь учнів.)

IV. Опрацювання навчального матеріалу

Вступ.

9 березня виповнюється 200 років від дня народження Тараса Григоровича Шевченка – поета, художника, мислителя, палкого патріота України. Сьогодні на уроці ми з вами звернемося до спадщини Великого Кобзаря, людини, яка стала для України заповітною думою, безсмертною піснею.

Звучить мелодія «Реве та стогне Дніпр широкий». В міру стишення мелодії учениця декламує уривок з поеми «Причинна»

Реве та стогне Дніпр широкий,

Сердитий вітер завива…

Слова вчителя:

З цих слів розпочинається книга «Кобзар» великого Тараса. З цих слів йде початок Шевченка, як поета. Такі прості, доступні і водночас геніальні рядки стали і відомою піснею, котру без перебільшення можна назвати народною, вони стали символом України у Європі і у всьому світі.

Тарас є взірцем для нас, його безцінний «Кобзар» є для нас і буквариком, є він і пісенником, є підручником з української минувшини, є народознавчою енциклопедією, підручником з етики.

І цей тематичний урокми сьогодніприсвячуємо генію українського народу, великому патріоту України, її славетному сину, її Пророку.

Пошана і вдячність наповнює серця усього людства, бо Тарас Григорович – не тільки співець України, він поет на всі часи, на всі віки для всіх людей на землі. Ми гордимося тим, що він – українець іми прагнемо бути достойними його нащадками.

Він був сином мужика –

і став володарем в царстві духа.

Він був кріпаком –

і став велетнем у царстві людської культури.

Він був самоуком – і вказав нові,

світлі і вільні шляхи професорам

і книжним ученим.

І.Франко

Тарас Григорович Шевченко – велика та невмируща слава українського народу. В його особі український народ ніби злив свої найкращі духовні сили й обрав його співцем своєї історичної слави і соціальної недолі, власних сподівань і прагнень.

Учень читає вірш Л. Храпливої

До мене сьогодні всміхнувся Шевченко

З картини, що там на стіні.

Читає пісні його залюбки ненька,

Розказував батько мені:

А виріс — великий дав дар:

Для всіх поколінь, для всієї Вкраїни,

Цю книгу, що зветься "Кобзар".

Як книгу святу берегли ми завзято,

З собою забрали у світ,

Як слово Тараса завжди зберігати,

Великий усім заповіт.

Буду й я любити Вкраїну рідненьку,

То може й мені ще не раз

З картини ласкаво всміхнеться Шевченко,

Наш Батько, великий Тарас.

Слова учителя:

Тарас Шевченко мав багато уподобань. Володів, окрім української мови, ще польською та російською, вивчав французьку, латину.

Він був чудовим художником, читав багато літературних творів, відвідував театр та оперу. Поте ми знаємо з вами, що його життєвий шлях був дуже важким. Із прожитих 47 літ він 24 роки був кріпаком, 10 років провів у засланні, у військовій муштрі, 3 з гаком роки поет провів під постійним наглядом поліції. І лише 9 років – він прожив вільною людиною. Все життя його – то важкий труд, де було так мало місця для щастя.

Давайте пригадаємо, які ви вивчили твори Шевченка?

Запис на дошці допоможе вам.

Зацвілавечірняя

Всталавесна чорну землю

Світаєу лузі червона калина

Зоре моякрай неба палає

(Один учень з кожної групи з’єднує слова).

V. Презентація проекту «Тарас Шевченко – великий син свого народу»

Біографи: « Життя коротке, але знамените»

9 березня 1814 р. народився Тарас Григорович Шевченко в селі Моринцях на Черкащині в родині селянина-кріпака. У сусідньому селі Кирилівці проминули дитячі роки майбутнього поета.

Рано залишився сиротою.

Перша освіта у сільського дяка; виявив великий хист до малювання і складання віршів.

1831 р. – переїхав з паном Енгельгардтом до Петербурга, де навчався в майстра-живописця Василя Ширяєва;

1838 р. Т. Шевченка викуплено з кріпацтва завдяки відомим художникам Івану Сошенку, Карлу Брюллову, Олексію Венеціанову, поету Євгену Гребінці (гроші виручено за продаж створеного К. Брюлловим портрета В. Жуковського).

Т. Шевченко вільний слухач Академії мистецтв у Петербурзі.

1840 р. вийшла перша збірка поезій Т. Шевченка «Кобзар», яка розпочала новий етап в історії української літератури.

1841 р. – окремим виданням видруковано поему «Гайдамаки».

1843, 1845 рр. у складі археографічної комісії Шевченко відвідує Україну. 1843 р. опубліковано драму «Назар Стодоля».

1844 р. поема «Сон».

1844 р. – окремими книжками вийшли поема «Гайдамаки», і поема російською мовою «Тризна».

1845 р. опубліковано твори «Кавказ», «Наймичка».

1845 р. – після закінчення академії повернувся в Україну, увійшов до таємної політичної організації Кирило-Мефодіївського товариства.

Опубліковано послання «І мертвим, і живим…», вірші «Заповіт»(перекладено 100 мовами), «Минають дні, минають ночі…», історичні твори «Великий льох», «Холодний Яр»; видав альбом «Живописна Україна».

1847 р. при арешті Шевченка до рук жандармів потрапила рукописна збірка «Три літа», підготовлена поетом до друку. У неї увійшли такі твори: «Сон», «Кавказ», «І мертвим, і живим…», «Єретик» і десятки поезій. До 1905 р. ця збірка пролежала в жандармських архівах. Лише окремі поезії збірки, що випадково залишилися в приватних руках, поширювалися в Україні.

1847 1857 рр. за участь у Кирило-Мефодіївському товаристві та за написання гостросоціальних віршів Шевченко був засланий рядовим солдатом до Орської фортеці, а згодом – в Оренбург та Новопетровське укріплення.

1848 р. – брав участь в Аральській експедиції, під час якої створив серію живописних полотен, написав поеми «Княжна», «Варнак», «Москалева криниця» та ін., вірші «І виріс я на чужині…», «Якби ви знали, паничі…», «У нашім раї на землі…» тощо.

1857 р. П. Куліш опублікував поему «Наймичка» без Імені автора.

1858 р. повернення до Петербурга.

1859 р. подорож в Україну.

1860 р. одержав звання академіка-гравера. Цього ж року побачило світ нове видання «Кобзаря».

10 березня 1861 р. – помер Т. Г. Шевченко в Петербурзі.

22 травня 1861 р. – перепохований у Каневі на Чернечій (нині Тарасовій) горі. Огляд творчості

Т. Шевченко залишив по собі збірку поезій «Кобзар», 9 повістей (із 20-ти задуманих), п’єсу «Назар Стодоля», декілька уривків інших драматичних творів, щоденник, листи.

В історії української літератури, попри чисельні розвідки, Шевченко був і залишається непрочитаним. У його творчості відобразилися літературні стилі та епохи – від романтизму, просвітництва, реалізму – до постмодерну. Тривалий час дослідники майже не приділяли уваги записам Шевченка, які він розпочав за півтора місяця до звільнення із заслання, тобто 12 червня 1857 р., і вів їх до 13 липня 1858 р. Традиційно ці записи називають «Щоденник».

«Журнал», або Щоденник, є не лише безцінним джерелом відомос­тей про життя й оточення поета, про його суспільно-політичні, філософ­ські та художні погляди, про його ставлення до явищ літератури, мис­тецтва, історії, суспільного життя тощо. Це твір Шевченкової мемуар­ної прози, який подає «надзвичайно влучний автопортрет поета і люди­ни» і разом з тим є ключем до творчості Шевченка.

Мистецтвознавці: «Шевченко – художник»

Вчитель : Тарас Григорович Шевченко, як художник займає одне із найпочесніших місць в українському образотворчому мистецтві. Шевченко був одним із перших художників, які прокладали новий реалістичний напрям, основоположник критичного реалізму в українському мистецтві.

Учні Загальновідомо, що Шевченко був одним із зачинателів і першим видатним майстром офорту у вітчизняному мистецтві. Сам він прекрасно володів усіма відомими тоді засобами графічного зображення.

Якщо перші літературні спроби припадають на 1836-1837 роки, то найбільш ранній малюнок, що дійшов до нас і відомий під назвою «Погруддя жінки» або «Жіноча голівка» датований самим автором ще 1830 році. З цієї юнацької роботи і розпочалась творчість видатного художника. Звільнення дало право Шевченку вступити до Академії мистецтв. Він став одним з найулюбленіших учнів Брюллова, Тарас переходить з класу в клас в числі кращих учнів. У малярстві він робить дедалі помітніші успіхи. За час навчання в академії його тричі нагороджують срібною, а потім золотою медалями за малюнки з натури і живописні твори. Тарас мріяв поїхати в казкову Італію, щоб познайомитися із всесвітньо відомими шедеврами малярства, скульптури і архітектури. Та Академія послала іншого, а власних коштів на таку подорож у Шевченка, звісно, не було. Друга заповітна мрія – повернутись назавжди в Україну.

У 1843 році Тарас Григорович нарешті приїхав в Україну. Під час подорожі любов до рідного краю наштовхнула його на створення цілої серії картин. Уміння інтерпретатора історії Шевченко виявив у трьох офортах серії «Живописна Україна» – «Дари в Чигирині 1649 року», «Судня рада» і «Старости», на яких відображено історичні місця, побут і природу країни. Повертаючись в Петербург, він завершує навчання в Академії, видає на власні кошти і поширює альбом під назвою «Живописна Україна».

Велике місце в Шевченковому доробку належить портретам. Він почав працювати над ними ще кріпаком. В Академії продовжував роботу в цій галузі. Незабаром він стає одним з відомих і популярних портретистів...

Вагомими були досягнення Шевченка в галузі малярського і графічного портрета. Він виконав близько 150 творів цього жанру, половина яких створена ще до заслання. У них відчувається романтична концепція людини, яка наприкінці XVIII ст. і в першій половині XIX ст. переважала у творчості багатьох європейських художників.

Шевченко уподобав акварельний малюнок ще в доакадемічний період свого життя, маючи в ньому певні навички, а можливо, і перші здобутки.

Шевченко взяв для себе чимало корисного від російської портретної школи.

Одним з вершин його пошуків сепія «Казашка Катя» (1856-1857), в якій дано типовий образ дівчини в момент прозріння, усвідомлення себе як представниці свого народу.

Особливе місце в портретній творчості Шевченка посідають автопортрети, в яких він відобразив себе у різні порижиття, в різних настроях і переживаннях.

Іншими жанрами образотворчого мистецтва, в яких доробок Шевченка був досить вагомим, є історична композиція та ілюстрація до творів вітчизняної світової класики.

Доробок Шевченка – величезне досягнення всієї української художньої культури.

1840 рік, олія

1843 рік, олія

Мовознавці: «Значення творчостіШевченка для розвитку української літературної мови»

Вчитель. Шевченко відіграв важливу роль у розвитку української літературної мови. Він установив ту структуру української літературної мови, яка збереглась у всьому істотному як основа сучасної мови, тобто розвинув і утвердив певний склад словника і граматичний лад української мови, які стали нормою і зразком для письменників, преси, театру тощо.

Учень. Попередники Шевченка в українській літературі, починаючи з Котляревського використовували в своїх творах живу народну українську мову, а також скарби усної народної творчості, але це використання було ще обмеженим, відповідно до не досить широких тем і літературного стилю цих письменників. Крім того, вони ще не позбулися діалектних, вузькомісцевих елементів.

Норми української літературної мови, створені на народній основі, дала поезія Шевченка. Основні мовні джерела великий народний поет черпав із скарбів фольклору і живої розмовної мови. Він відібрав від загальнонародної мови все найбільш істотне і яскраве і розкрив у своїй творчості багатство, гнучкість, красу і милозвучність українського слова.

Сміливо ввів у свої твори для передачі філософських, політичних, літературних та інших понять книжні слова і вирази, слов’янізми. А також слова іншомовного походження для створення відповідного історичного або місцевого колориту.

Мова його стала зразком для наступних українських письменників.

Літературознавці: «Спогади про Шевченка» (презентує група літературознавців) 6хв.

І.Я. Франко: «Могучий дух, котрим він натхнув нашу літературу, не перестав віяти і досі, і нема українського поета і писателя пізнішої доби, котрий би вільний був від впливу того духа. Ідеї, порушені Шевченком або положені ним в основу творів поетичних, остаються живі й досі і довго ще не перестануть бути провідними ідеями української літератури… Шевченко, як усі генії, в многих поглядах випередив суспільність, для якої писав».

О.І. Білецький: «Шевченко прийшов в українську літературу тоді, коли чаша народного терпіння переповнилась вщерть. Неорганізований народний протест, не виявлений до кінця народний гнів збирався над Російською імперією як грандіозна хмара, що насувається, наливаючись свинцем... Але раптом лунає перший удар грому, перший розряд електрики, що зібралася в повітрі. Таким ударом в 30-х - 40-х рр. ХІХ ст. стала поезія Шевченка».

П.Г. Тичина: «Французький письменник Меріме говорив про Тургенєва, що той двадцяттю двома пострілами своїх оповідань «Записок охотника» бив по рабству, яке гнітило його країну. О! яким же числом можна зчислити постріли Тараса Шевченка? Взяти хоч би такі його твори, як «Катерина», «Заповіт», як «Гайдамаки», «Сон». Та він же стріляв в кріпосне право і у винуватців цього рабства – в царів і панів – буквально кожним твором, буквально кожним рядком своїм поетичним».

«Будемо ж вчитися у Тараса Шевченка любити нашу славну Вітчизну».

«Ненависть до ворогів повинна бути в нас нещадна, як нещадна вона була і в Шевченка. Націоналістичним перекрученням творчості Шевченка ми повинні давати непримиренну відсіч. Від Шевченка повинні ми взяти те, без чого ми, письменники, поети, дихати не можемо: а саме – і політичну поезію, і лірику, і сатиру, і антирелігійні стріли «Кобзаря», і багато ще чого іншого. Цінуймо ж спадщину Шевченка! Учімося у нього!».

М.І. Костомаров: «Гаряче любив він українську народність, але понад усе співчував долі простого народу, і улюбленими його мріями були думки про свободу цього народу від поміщицького гніту».

М.О. Добролюбов: «Він вийшов з народу, жив з народом, і не тільки думкою, але й обставинами життя був з ним міцно і кровно зв’язаний».

«Він – поет цілком народний, такий, якого ми не можемо вказати у себе. Навіть Кольцов не йде з ним в порівняння, тому що складом своїх думок і навіть своїми прагненнями іноді віддаляється від народу. У Шевченка, навпаки, все коло його дум і співчуттів перебуває в цілковитій відповідності із змістом і ладом народного життя».

В.П. Острогорський: «Шевченко зумів в житті вітчизни віднайти загальнолюдські мотиви, які роблять поета зрозумілим і дорогим для кожного, незалежно від його національності… Кожна нація вважала б за найбільшу для себе честь назвати такого поета своїм».

Рене Депестр: «Шевченко з його сонячним темпераментом – це такий вогонь, який кидає свої відблиски на всі народи, що борються за справедливість і красу. Треба ширше відчиняти всі вікна й двері поетичному вітру Шевченка, що лине з берегів Дніпра. Для Куби, для Гаїті, для всієї Латинської Америки познайомитися з Шевченком, прилучити його до свого щоденного життя – це значить сприяти ще буйнішому розквіту нашої весни».

А. Церетелі: «Признаюсь, я перший раз зрозумів з його слів, як треба любити батьківщину і свій народ».

П. Грабовський: «По силі і глибині ліризму, по художній яскравості і красі образів, по чарівній принадності і мелодійності вірша Шевченко стоїть поряд з найвидатнішими поетами слов’янського світу – Пушкіним і Міцкевичем…».

Абдільда Тажибаєв: «Тараса ми любимо ще й тому, що він, як професіонал-художник, за час заслання в Казахстані зробив десятки чудових малюнків з життя казахського аулу того часу, в яких зображував винятково непривабливе, тяжке життя бідняків і батраків. Ці роботи поета роблять його справжнім Рембрандтом, основоположником національного живописного казахського мистецтва».

Г.В. Плеханов: «Про поетичний талант Шевченка може бути тільки одна думка: покійний Тарас Григорович належить до числа найбільш народних поетів, яких тільки знає всесвітня історія літератури».